Усвідомити, що психіка похитнулася, і вказати на це самому собі буває доволі складно. Та все ж ми помічаємо власну розгубленість чи бажання кричати й трощити все навколо через якусь дрібницю. Ми розуміємо, що щось не так, бо ми — дорослі.
Тепер уявіть дитину, яка отримує той самий спектр емоцій, але не розуміє, що це і що з цим робити. Вона нервує, дратується, погано спить, втрачає апетит, а батьки нерідко списують це на чергову вікову кризу або невиспаність. Та зволікати не варто.
![👉🏼](https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t8d/1/16/1f449_1f3fc.png)
У цьому дописі говоримо про те, як знайти цю тонку межу ![🔎](https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t42/1/16/1f50e.png)
![🔎](https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t42/1/16/1f50e.png)